Джерело: http://osvita.ua/news/

Школа – вдячна тема для мистецтва. Багато хто з нас черпає натхнення для своєї педагогічної творчості саме з кіно, настільки ідеальними й романтичними бувають образи вчителів у наших улюблених фільмах. Проте й негативні складові вчительської праці також не пройшли повз увагу режисерів. Тож кіно про школу змушує мріяти, удосконалюватися, любити й ненавидіти свою професію.

«Весна на Зарічній вулиці» (СРСР, 1956)

Режисери: Фелікс Миронер, Марлен Хуциєв.

У робітниче селище приїздить викладати в школі робітничої молоді випускниця педінституту Тетяна Левченко. Вона стає класним керівником класу, де навчається Олександр Савченко – передовик виробництва, душа компанії, веселун та улюбленець дівчат. Сашкові відразу сподобалася нова вчителька, і, щоби привернути її увагу, він за звичкою намагається загравати з нею, не полишаючи своїх залицянь навіть на уроках. Проте Тетяна ігнорує його знаки уваги. Відчуваючи себе упослідженим, Савченко вирішує, що освічена й інтелігентна Тетяна з презирством ставиться до нього, роботяги-сталевара, який закінчив сім класів, і вважає його не гідним своєї уваги. До того ж дружбу Тетяни з Миколою він помилково приймає за романтичні стосунки. Ображаючись і ревнуючи, Олександр кидає школу й намагається забути Тетяну, та незабаром розуміє, що по-справжньому кохає її.

«Республіка ШКІД» (СРСР, 1966)

Режисер: Геннадій Полока. 

ШКІД – абревіатура від Школи-комуни імені Достоєвського. Учаться в ній суцільні безпритульники. Вони бунтують, грають у свої ігри й не хочуть вливатись у нормальне суспільство. Та наполеглива праця й доброта педагогів допомагають прищепити хлопцям правильні життєві ідеали.

«Доживемо до понеділка» (СРСР, 1968)

Режисер: Станіслав Ростоцький. 

Головний герой картини – учитель історії Мельников. Він – захоплена й відповідальна людина, яка любить свою роботу і своїх підопічних. Він розуміє, що справжній педагог має не тільки захопити учнів предметом, дати їм знання, а й зробити з них порядних людей. Несподівано в школу приходить нова вчителька англійської мови. Вона – колишня учениця Мельникова, яка давно його кохає. Учитель історії потрапляє в дуже складну ситуацію. У нього прокидаються почуття до цієї дівчини, з якою він тепер змушений працювати.

«Коли я стану велетнем» (СРСР, 1978)

Режисер: Інна Туманян. 

Бенефіс юного Михайла Єфремова, вкрай незвичний образ радянського школяра, благородного та артистичного Петі Копєйкіна, сучасного лицаря, який бореться за справедливість. За рівнем мислення та світосприйняття він немов на десятиліття доросліший за своїх однолітків. Чудовий образ Джульєтти Ашотівни, самотньої, дивакуватої вчительки англійської мови, утілений Лією Ахеджаковою на межі сумного, майже трагічного і смішного.

«Смужка нескошених диких квітів» (СРСР, 1979)

Режисер: Юрій Іллєнко. 

За повістю Олеся Гончара «Бригантина». 

Порфир Кульбабка навчається в інтернаті для важких підлітків. Двічі його ловили після втечі. Коли ж він утікає втретє, то директор застосовує нестандартний хід. Ніхто не женеться за втікачем, а двері школи залишаються для нього відчиненими. І бунтар повертається, коли навчальний заклад перестає нагадувати клітку.

«Директор» (США, 1987)

Режисер: Крістофер Кейн. 

Pік Лaтімep poз’їжджaє нa кpyтoмy мoтoциклі й poзгyлює з бeйcбoльнoю битoю. Aлe він – нe бaндит і нe вaжкий підліток. Pік – нoвий диpeктop шкoли, нaйгіpшoї в paйoні, тa й, мaбyть, у вcьoмy cвіті. Зaміcть літepaтypи й мaтeмaтики yчні зaxoплeні бійкaми й нapкoтикaми. Лише божевільний pизикнe змінити наявний пopядoк. Пpoтe Pік – тaлaнoвитий учитeль. Зaміcть yкaзки він бepe cвoю улюблeнy битy. Xтo cкaзaв, щo бити yчнів нeпeдaгoгічнo?

«Вистояти і домогтися» (США, 1988)

Режисер: Рамон Менендес.

Хайм Ескаланте – викладач математики в старших класах, якому не пощастило працювати в одному з найнеблагополучніших районів міста. Усі його учні з бідних сімей, які виховуються не батьками, а вулицею з усіма її жорстокими законами. Щодня він стає свідком того, як його підопічні обирають неправильний шлях. У його класі панує справжній хаос і повна байдужість до освіти, проте Хайм не зневіряється й намагається зробити все можливе, щоб допомогти своїм учням повірити у власні сили. Він готовий докласти максимум зусиль, щоб його учні отримали гідну освіту і змогли почати нове життя, не пов’язану з кримінальним світом.

«Дорога Олено Сергіївно» (СРСР, 1988)

Режисер: Ельдар Рязанов. 

Несподівана драма про трьох учнів, які приходять додому до своєї вчительки, щоби привітати її з днем народження, а також принагідно поцупити в неї ключ від сейфа, де зберігаються їхні екзаменаційні роботи, здатні зіпсувати їм атестати. Принциповість учительки доводить хлопців до межі – і до кінця фільму глядач уже не так упевнений у тому, що вчителька завжди має рацію.

«Спілка мертвих поетів» (США, 1989)

Режисер: Пітер Вір. 

Освітня драма викладача літератури. Аристократичний дух приватної школи для хлопчиків, що базується на чотирьох «стовпах»: Традиції. Честь. Дисципліна. Досконалість. Школа покликана не тільки виховувати, а й  прищеплювати «правильні» погляди, які в майбутньому допоможуть привілейованим за походженням хлопчикам «стати на ноги» й досягти успіху в цій матеріалістичній реальності. Бунтар-учитель з першого дня в академії пояснює новим учням, що життя швидкоплинне, тому вони повинні дотримуватися принципу Carpe diem – «Лови день». Ця класична стрічка радше призначена для викладачів, які ніколи не повинні забувати, що вони є провідниками по життю для молодого покоління. На першій лекції вчитель виголошує проникливу промову про швидкоплинність життя і про те, що ані хвилини не можна марнувати, на наступних заняттях – нехтує будь-якими навчальними програмами і в невимушеній манері завойовує авторитет у класі. Хлопчики починають зачитуватися віршами Волта Вітмена й організовують підпільний літературний гурток.

«Людина епохи Відродження» (США, 1994)

Режисер: Пенні Маршалл.

Білл Рего, пересічний рекламний агент, втратив роботу. В агентстві з працевлаштування для нього знайшлося лише тимчасове місце викладача англійської мови і літератури на військовій базі, що готує солдатів для американської армії. Мимоволі вимушений погодитися, Білл спочатку взявся за роботу без ентузіазму. Ще менший інтерес до занять виявили його підопічні – молоді, здебільшого малоосвічені солдати. Налагодити контакт з учнями Біллу допомагає його улюблений твір Вільяма Шекспіра – «Гамлет».

«Загадай бажання» (США, 1996)

Режисер: Блер Трой. 

Відомий вислів «побувати в чужій шкурі» старанна учениця випробувала на собі в прямому сенсі. Вона переселилась у тіло своєї сестри Алекс, сучасної дівчини і відомої модниці, якій Хейлі дуже заздрила. Натомість Алекс побувала в шкурі Хейлі. І ось сором’язливій Хейлі доводиться підтримувати імідж милої сестри, натомість Алекс бореться з математикою і нудними науковими проєктами. Сестри починають розуміти проблеми й недоліки одна одної.

«Поспішай кохати» (США, 2002)

Режисер: Адам Шен к ман. 

Лендон Картер – кумир своєї школи, він незалежний, гарний і жорстокий з ізгоями. І звичайно, він не помічає непоказної Джеймі, що думає тільки про навчання. Після чергової безглуздої витівки Картера змушують займатися зі студентами та грати в шкільній п’єсі. Тут уже йому не обійтися без допомоги скромної відмінниці. Джеймі погоджується допомогти Лендону, але лише якщо він пообіцяє, що не буде закохуватися в неї. Самовпевнений хлопець охоче дає клятву, але незабаром він переконається, що стримати її буде дуже непросто.

«Хористи» (Франція, Німеччина, Швейцарія, 2004)

Режисер: Крістоф Барратьє

Тепла й зворушлива історія про інтернат для важкий дітей, куди волею долі закинуло вчителя музики Клемента Матьє. Здавалося б, для тихої і творчої людини робота вчителем у такому закладі – не його справа, але виявляється, що саме така людина врятує маленьких мешканців інтернату з дикою назвою «Ставкове дно».

«Зірочки на землі» (Індія, 2007)

Режисер: Аамір Хан. 

Ішан Нандкішор Авасті – восьмирічний хлопчик, який не любить школу та провалює кожний іспит. А ось внутрішній світ хлопчика дуже багатий, наповнений різноманітними дивами, яскравими кольорами, повітряними зміями, летючими тваринами та іншими істотами. Ішан не здатний поділитися своїми внутрішніми дивами з іншими, він гарно малює, але його талант залишається непоміченим дорослими. Світ, намальований фантазією Ішана, погано стикується з реальністю та світом дорослих, які вимагають від нього акуратності, старанності в навчанні та хороших оцінок. Одного дня в інтернат приходить учитель малювання Рам Шанкар Нікумбх. Його стиль викладання відрізняється від суворого стилю його попередника. Нікумбх одразу помічає, що Ішан не щасливий у цій школі і що він не бере участі в жодному класному заході. Учитель розглядає роботу хлопчика й доходить висновку, що його академічні неуспіхи свідчать про дислексію.

«Клас» (Естонія, 2007)

Режисер: Ільмар Рааг. 

Звичайна естонська школа, випускний клас. Хлопець на ім’я Йозеп постійно терпить кепкування і знущання однокласників. Ніколи не відповідаючи на випади, він провокує їх «жартувати по-дурному» все далі й далі, доти, доки за нього не заступився один з колишніх насмішників – Каспар. У класі починається протистояння, яке поступово загострюється, наближаючи неминучу розв'язку.

«Клас» (Франція, 2008)

Режисер: Лоран Канте. 

Франсуа та його колеги-вчителі готуються до нового року в середній школі в неблагополучному районі. Він не зарозумілий і не дуже суворий, його екстравагантна прямота часто шокує учнів. Але його педагогічна етика зазнає випробування, коли учні починають ставити під сумнів його методи викладання.

«Перед класом» (США, 2008)

Режисер: Пітер Вернер. 

Фільм, у якому акцент зміщено зі школи загалом на конкретного вчителя, тобто учня. Учень із синдромом Туретта – досить рідкісний розлад, що характеризується різкими рухами, – спершу захотів, а потім став учителем. І дуже успішним! У головного героя фільму синдром Туретта виражений настільки, що його неодноразово просили полишити кафе, кінотеатр – бо він заважав іншим, дратував їх своїми звуками, видавався дивакуватим і навіть ненормальним… Учителі в школі змушували його сідати спиною до класу, бо вважали, що він зриває уроки. Тож він захотів стати вчителем, якого ніколи не мав – який зрозуміє і прийме тебе таким, яким ти є.

«Маленький Ніколя» (Франція, Бельгія, 2009)

Режисер: Лоран Тірар. 

Маленький звичайний хлопчик років восьми Ніколя ходить у досить буржуазну початкову школу і займається звичайними для цього віку дурницями. У Ніколя є мама і тато, а також друзі в класі. Разом із хлопцями у класі вчиться відмінник і підлабузник Аньян – його дуже люблять учителі, а іншим навіть стукнути його не вдається, тому що він носить окуляри. У фільмі є багато інших цікавих персонажів, наприклад, шкільний вихователь на прізвисько Бульйон та інші.

«Учитель на заміну» (США, 2011)

Режисер: Тоні Кей. 

Сумний учитель, якого рекомендують як кращого вчителя на заміну, намагається робити свою роботу, не прив’язуючись до дітей і, здається, не сподіваючись на те, що його робота буде потрібною для них. Це розповідь про обставини, у яких живуть люди, і пастки, до яких ці обставини приводять людей. Ми всі повинні вміти захищати і зберегти свою особистість. Герой Броуді розпові

дає учням про «Падіння дому Ашерів» Едгара По, а у псевдодокументальних вставках ділиться своїми безрадісними спостереженнями про освітню систему і своє місце в ній.

«Географ глобус пропив» (Росія, 2013)

Режисер: Олександр Велединський. 

Героєм нашого часу стає біолог-алкоголік Віктор Служкін з Пермі. Його звільняють з роботи після чергового запою. Дружина ось-ось піде до друга дитинства. Від безвиході Служкін улаштовується вчителем географії у школу. Але й тут не ладиться: учні не поважають, зарплата сміховинна, а чесність не заохочується. Розбиратись у всьому цьому географ вирушає на природу – веде клас у похід.